Що таке мексиканський лагер
Для нього поки що не знайшлося місця у вельмиповажаній класифікації BJCP, офіційно не визнала його і Brewers Association, на міжнародних конкурсах мексиканця найчастіше відносять до загальної категорії «Міжнародний світлий лагер». Але пиву з ім'ям Mexican Lager до цього немає жодної справи. Адже його люблять мільйони, він вибивається у лідери великого пивного ринку, відвойовує увагу крафтових пивоварів. Сьогодні народний улюбленець – герой пивного журналу mag.fanatic.beer.
Невизнаний латиноамериканець
Обережно! Питання про те, що таке мексиканський лагер, може спровокувати бійку з пивними снобами, які скажуть, щось на кшталт «немає чіткого визначення кордонів, отже, немає можливості говорити про мексиканця, як про стиль чи явище у пивоварінні». Умовні кордони пива родом з Латинської Америки і справді досить розмиті.
Проте, про особливі прикмети таки назвати можна. Мексиканський лагер – це освіжаюче, питке, хрумке пиво з низьким вмістом алкоголю та мінімальною гіркотою, з кристальною прозорістю, приємною, помірною солодкістю та колючою карбонізацією. Плюс – інгредієнти, властиві мексиканській кухні: кукурудза/кукурудзяні пластівці, рис, мед, сік агави. Не забувайте про оригінальність презентації: мексиканський лагер подають із скибочкою лайма, а іноді із щіпкою солі.
Історія мексиканського пива
Незважаючи на те, що Мексика більше асоціюється з такими спиртними напоями, як текіла, мескаль, пульке, країна має цікаву історію пивоваріння.
З доколумбової доби тут варили чичу – пиво з кукурудзи – основної злакової культури мезоамериканських цивілізацій. В 1519 році іспанські завойовники завезли на територію сучасної Мексики ячмінь та пшеницю, почавши впроваджувати свої традиції пивоваріння. Збереглися навіть відомості про першу броварню в європейському стилі, яка була побудована в 1542 іспанцем Доном Алонсо де Еррера.
Але «чужоземному» пиву доводилося нелегко. Причин тому було кілька:
– Відсутність достатньої кількості необхідних інгредієнтів (сировина була переважно привізна, перші врожаї ячменю та пшениці, посаджених в Мексиці в умовах нового клімату та непристосованих ґрунтів, були вкрай скромними, їх якість залишала бажати кращого).
– Надвисока ціна на ячмінний напій (вона складалася з вартості дефіцитних інгредієнтів та шалених іспанських податків).
– «Елітність» європейського пива (його пила переважно колоніальна влада).
– Складне ламання місцевої культури пиття.
Ситуація практично не змінювалася упродовж 300 років конкісти.
Лише із закінченням війни за незалежність Мексики (1820-ті роки) колоніальні обмеження зникли, і пивоварна промисловість отримала можливість розвиватися.
Новий ривок пивна культура зробила у 1864 році, коли за підтримки Наполеона III ерцгерцог Австрійський Максиміліан I отримав корону Імператора Мексики. Зайнявши трон, він притягнув за собою себе земляків: до Мексики на ПМЖ кинулися німці та австрійці. Як це вплинуло на розвиток пивоваріння? По-перше, Максиміліан привіз із собою власного пивовара, який постачав двір пивом у віденському стилі. По-друге, іммігранти почали займатися тим, що вміють найкраще – варити пиво за бабціними рецептами. Так, у Мексиці почали відкриватися броварні, які познайомили мексиканців з пілснерами, віденськими та мюнхенськими лагерами. Пиво, яке вони робили, стало відправною точкою для створення мексиканського лагеру.
Європейський лагер із мексиканським характером
Історія зберегла ім'я людини, завдяки якій європейський лагер отримав мексиканський норов – Сантьяго Граф, швейцарський бровар, бізнесмен, власник компанії Compania Cervecera Toluca y Mexico. Він першим збудував найбільшу пивоварню в Мексиці та зробив пиво в країні комерційно успішним напоєм, відкрив тут фабрики з виробництва льоду та пляшок, а також свою солодовню.
Саме Графу приписують експеримент із додаванням кукурудзи у традиційний віденський лагер та популяризацію такої інновації. Недорогий місцевий інгредієнт полегшив тіло пива, надав йому особливої солодкості, зробив напій сухішим і прозорішим. Від віденського пива мексиканця відрізняла і вода. Будучи більш лужною, вона пом'якшила гіркоту обсмажених солодів. Як кажуть місцеві пивовари сьогодні: саме завдяки воді та іграм з додаванням регіональних «приправ» (кукурудза, рис, агава, мед, лайм, чилі), будь-який хеллес, марцен, келер чи альтбір перетворювався на мексиканський лагер – ідеальний «пляжний» напій для нещадно спекотного клімату.
Поширенню мексиканського пива сприяв сухий закон США (1920-1933 рокі). Не маючи нагоди пити спиртні напої вдома, американці влаштовували собі мексиканські канікули, на яких потрошку звикали до локального слабоалкогольного напою. Коли ж закон скасували, Мексика почала постачати сусідам добре знайоме їм пиво. Поступово мексиканські лагери підкорили інші країни та континенти, а Мексика стала одним із світових лідерів із виробництва та експорту свого пива. Макролагери «по-мексиканськи»: пиво Corona, Modelo, Pacífico Clara, Tecate, Bohemia, Sol, Carta Blanca, Victoria стали знаменитостями.
Так, більшу частину своєї історії лагери в мексиканському стилі були під контролем великих транснаціональних пивоварних компаній. Але сталося диво. Останні роки мексиканські лагери з європейським корінням зацікавили пивоварів нової хвилі і почали з'являтися на спершу на американській крафтовій сцені (21st Amendment El Sully, Belching Beaver Buenos Tiempos, Stone Buenaveza Salt and Lime Lager Escondido, Full Sail Sesión Cerveza Gigantes, pFriem Mexican Lager, Ska Mexican Logger, Great Lakes Mexican Lager), а згодом і на світовій арені.
В Україні Hoppy Mexican Lager варять на пивоварні 2085 Brewery, є мексиканець із солодово-кукурудзяним ароматом і соком агави у First Dnipro Brewerу, освіжаючий Fanatic Mexican Lager хіт в пляшці Fanatic Brewing Center.
Американський актор з іспано-мексиканським корінням Денні Трехо рекламує свій Mexican Craft Lager, випущений під ім'ям Trejo's Cerveza пивоварнею Lincoln Beer Company
