REINHEITSGEBOT – ЗАКОН ПРО ЧИСТОТУ ПИВА

Багато які державні закони, коли виростуть, мріють бути такими ж відомими та популярними як Reinheitsgebot – найстаріший чинний закон про пиво у світі. Народжений у Баварії понад 500 років тому, він поширився не лише територією нинішньої Німеччини, а й підпорядкував собі сотні пивоварень інших країн світу. Суть документа, його вплив на розвиток пивної історії – в 13 цікавих фактах від mag.fanatic.beer.

1. 23 квітня 1516 року в місті Інгольштадт баварський герцог Вільгельм IV підписав закон з вимогою до пивоварів не використовувати для виробництва пива нічого, крім води, ячменю та хмелю. Про дріжджі у ті часи не відали, тому вони були включені в поправку до закону лише в XIX столітті, коли вивели чисту культуру четвертого офіційного інгредієнта пива. Крім обмеження щодо складових напою, документ формував фіксовані ціни на пиво та містив інформацію про покарання за порушення указу.

2. Створення правил було вимушеною мірою, адже напій був важливою складовою щоденного раціону харчування населення. Складаючи закон, влада ставила перед собою завдання убезпечити свій народ, покращити якість пива, не допустити цінового свавілля та зернову війну між пивоварами та пекарями (тому одним віддали ячмінь як пивний інгредієнт, інші отримали пшеницю для приготування хліба).

3. До набрання законом чинності для покращення смакових якостей, стійкості та гарантованого п'яного ефекту пивовари використовували штучні домішки (деревна стружка, крейда, сажа, смола) та натуральні добавки. Як приправу в пиво могли покласти рослини, які були отруйні або мали галюциногенні властивості (мухомор, болиголов, бичача жовч, блекота, дурман, кукельван, паслін). Разом із цими складовими під заборону потрапили «добрі» трави та спеції (коріандр, аніс, кориця, гвоздика, лавровий лист, ялівець, кмин, сіль), а ще – фрукти.

4. Пивний закон 1516 року почали називати Райнхайтсгебот (Reinheit – «чистота», Gebot – «заповідь») тільки з 4 березня 1918 року за пропозицією члена Баварського державного парламенту Ганса Рауха. До цього Закон про чистоту був відомий як Der Surrogatverbot («Сурогатвербот» – «Заборона на замінники»).

5. Заповіді чистоти могли «поховати» такі пшеничні стилі пива, як вайсбір, вайценбір, хефевайцен та гозе (кислий, фруктовий пшеничний ель із коріандром та сіллю). Однак у 1548 році баварський герцог Ганс Дегенберг за нечувані «пожертви» у казну отримав привілею на використання пшениці в пивоварінні для себе та своїх спадкоємців. У 1602 році, коли помер останній представник роду Дегенберг, право варити пшеничку перейшло впливовому феодальному роду Віттельсбах. У 1616 році кмин, ялівець і сіль як виняток були додані до Закону, а гозе став вважатися регіональним спеціалітетом, стилем «дружнім» Райнхайтсгебот.

6. Баварський Закон про чистоту був першим, але став кульмінацією тривалого правового розвитку пивоваріння. Вірність указу Вільгельма IV була синонімом якості німецького пива. Постанови Райнхайтсгеботу, які регулюють якість і ціну пива, були прийняті:

– в 1156 році в Аугсбурзі (Justitia Civitatis Augustensis);

– в 1363 році у Мюнхені;

– в1393 році в Нюрнберзі,

– в 1447 році в Регенсбурзі (Statuta thaberna);

– безпосередній провісник Закону 1516 року був підписаний Георгом Багатим в 1493-му в Ландсхуті. Кожна з цих постанов мала свої особливості та діяла на зазначеній території.

7. Дотримання Закону контролювали пивні інспектори, які наносили регулярні візити пивоварам. На ревізорів також поширювалися суворі правила. Наприклад, їм не дозволялося пити вино або курити, вони мали можливість зробити не більше 6 дегустаційних тестів на день і мали уникати закуски, яка могла вплинути на смакові рецептори вартових пивного порядку.

8. Одним із видів ефективної перевірки якості пива був «метод лави». У XV-XVI століттях офіційні наглядачі обливали лаву в таверні пивом, сідали на неї в шкіряних штанях, вичікували певний час, а потім різко вставали. Якщо лава прилипала до п'ятої точки, пиво визнавалося добрим.

9. Закон про чистоту був головною умовою приєднання Баварії до Німеччини у 1871 році. Після об'єднання Райнхайтсгебот був внесений у конституційне право Німеччини і почав діяти по всій країні. В 1918 році, входячи до складу Веймарської республіки, Баварія знову висунула умову прийняття у реформованій державі свого пивного закону. Дістався у спадок пивний закон і Федеративній республіці Німеччини. До цього часу в Законі було вже чотири дозволені інгредієнти: вода, солод, хміль і дріжджі. До речі, до кінця 1980-х років з ініціативи Баварського союзу пивоварів будь-яке іноземне пиво, зварене не за канонами Райнхайтсгебот, не мало права назватися пивом у Німеччині.

10. День підписання Закону про чистоту – 23 квітня – у Німеччині відзначається як День німецького пива. Пивовари та власники питних закладів влаштовують пивні сніданки та вечірки, тематичні фестивалі, вікторини (паб-квізи), конкурси офіціантів. Зазвичай, у святковий день за відвідування німецьких пивоварних заводів плату не беруть.

12. Багато пивоварень у світі використовують Закон про чистоту як маркетинговий інструмент. А от крафтові пивовари переконані, що Райнхайтсгебот – «нечиста сила», яка стримує творчість. Найнаочніший приклад обмеженості закону з погляду використання інгредієнтів наводить Грег Кох – один із засновників американської пивоварні Stone Brewing Co. Проповідник крафта пропонує уявити, що поняття «музика» має включати лише 4 інструменти (скрипка, труба, рояль, барабани), а якщо додати ще один і створити оркестр – це буде незаконно! Маячня? Ще пак! Ось так і з пивом – його не повинні запихувати в рамки, підкоряти формулі «вода+солод+хміль+дріжджі». Адже це якась пивна дискримінація виходить!

13. У 1987 році пивні заповіді 1516 року були визнані порушенням Римського договору (про заснування Європейського економічного співтовариства) та офіційно скасовані Європейським Судом. Райнхайтсгебот було замінено на тимчасовий німецький закон про пиво Provisional German Beer Law, в якому, крім чотирьох основних складових, дозволено пшеничний солод і тростинний цукор, але заборонено несолоджений ячмінь.