Покарання за пиво
Пивоваріння – біль. Якщо займатися ним нечесно, можна заробити рвані рани від батога, позбутися бізнесу, зачіски або… голови. Стародавні закони щодо рівня небезпеки (і смертності) прирівнювали роботу пивоварів до професії «хлопчик для биття», «випробувач гільйотин» або «дегустатор отрут». За що у минулому несли відповідальність творці пива?
По всій суворості закону
У III тисячолітті до н.е. прабатьки цивілізації шумери стали першими, хто свідомо почав варити пиво та розвивати культуру пивоваріння. Напій був зведений народом Стародавньої Месопотамії у ранг сакральних. В храмах його приносили в жертву небесним заступникам, їм розплачувалися за роботу, в ньому купали новонароджених, його дарували молодятам на весілля (а наречена, крім пива, отримувала в дар ще й приладдя для пивоваріння). Шумери навіть написали гімн на честь богині Нінкасі, яка вигадала радість (тобто пиво), з описом пивних складових і поетичним рецептом напою. Судячи з клинописних табличок 5-тисячолітньої давності вчені дійшли висновку, що пиво тільки возвеличували. Ніяких тобі актів, регулюючих процес створення та споживання напою, ніяких погрожуючих розправою законів відносно виробництва неякісного пива.
Все це з'явилося через століття, коли в пиві добре розсмакували міцну комерційну складову. Майже 4 тисячі років тому вавилонський цар Хаммурапі (правив у 1793-1750 роках до н.е.) створив перший в історії людства збірник громадських законів, велика частина яких була присвячена відношенню до пивних інгредієнтів, виробничих моментів, відповідальності за створення негідного пійла та нечесну торгівлю напоєм. Цікаво, що пиву в Кодексі приділено таку саму увагу, як і питанням військово-політичної важливості. А кара за порушення пивних законів була такою ж нещадною, як за замах на його царську величність. Імператор був упевнений, що, покаравши позбавленням життя лихо-пивовара, він врятує життя сотень вірнопідданих.
З параграфів Кодексу Хаммурапі, виведених клинописом на 2-метровому валуні, ясно:
1. Щоденна норма пива залежала від соціального становища громадян: чорнороби могли розраховувати на 2 літри за день, служителі культу та знать отримували 5 літрів.
2. Великодушний цар всієї Месопотамії давав обвинуваченому у варінні поганого пива пивовару право вибрати страту – бути втопленим у бочці із сурогатом або пити своє пиво «доки смерть не розлучить вас».
3. Втоплениками ставали й нечисті на руку шинкарі, котрі намагалися шахраювати з розбавленням напою або з недоливом.
4. За шахрайство з ціною на пиво (спекуляцію, демпінг) та нечесний бартер (обмін пива на зерно в нерівних долях) прилюдно сікли або закопували живцем.
5. Трактири вважалися осередками заколоту. Власник питного закладу позбавлявся голови, якщо у його пивній чули промови незадоволених чинною владою.
6. «Сестер бога» (жриць або черниць), які переступали поріг таверн, публічно спалювали. Їм дозволялося пити пиво, але не в компанії з простолюдинами.
Після смерті Хаммурапі втоплення винуватців замінили на каліцтво грудей. Нагадаємо, пивоварінням та продажем пива в ті часи займалися лише жінки.
Злочини проти пива
Перенесемося в Середні віки в Європу і звернемося до двох найбільш цитованих пивних документів.
№1 – Міське право Аугсбурга
Король Німеччини з 1152 року, імператор Священної Римської імперії та герцог Швабії в одній особі Фрідріх I Барбаросса 11 липня 1156 підписав Міське право Аугсбурга – столиці історичної області Швабія, одного з найстаріших міст Німеччини. Якщо звертатися до пивних параграфів законодавчого документа, у них йдеться про таке:
– Якщо шинкар варить нікудишнє пиво або хитрує з продажем напою, беручи повну плату за зменшений об’єм, його слід оштрафувати на 5 солідів (грошово-лічильна одиниця, еквівалентна 60 пфенігам). Сума на ті часи не жартівлива.
– Шинкар, який тричі був викритий у махінаціях з пивом, назавжди позбавляється права займатися пивоварінням та вести барний бізнес. А крім цього буде покараний методом «волосся і шкіра», тобто острижений та висічений.
– За будь-якого відступу від пивної літери закону Барбаросси, напій вилучається. Якщо пиво виявляється паршивої якості – воно знищується. Коли мова йде про афери з наливом – напій розподіляється між жебраками.
№2 –Reinheitsgebot – Закон про чистоту пива.
Підписаний 23 квітня 1516 року герцогом Вільгельмом IV баварський закон Райнхайтсгебот встановлював ціну на пиво (залежно від пори року та сорту пива), запобігав спекуляції, обмежував прибуток, одержуваний власниками шинків, а єдиними допустимими інгредієнтами для варіння пива визначав ячмінь, хміль та воду. Той, хто порушав закон, був покараний в суді шляхом конфіскації всієї партії бочок з пивом.
Ну, хоч тут нікого не спалювали і не позбавляли принад…
Пивна інквізиція
Окрема сторінка історії пивоваріння, що існує на межі правди та вигадки, також відноситься до зловісних часів середньовіччя, і пов'язана вона з полюванням на відьом. Пивних відьом!
Якщо стисло, то легенда така. Ми пам'ятаємо, що з шумерського періоду пивоваріння трималося на тендітних жіночих плечах. І тільки в післяантичну епоху в різних країнах жінок-пивоварів почали тотально звинувачувати в псуванні пива, прилюдно сікти, кидати за ґрати або зовсім страчувати без права зробити дзвінок у дзвін своєму адвокату.
Поклавши руку на серце, частинка справедливості у звинуваченнях була – далеко не всі варили бездоганне пиво феноменальної стійкості. Однак деякі літописці схильні бачити у вигнанні жінок зі сфери пивоваріння не турботу монархії про народ, а бажання влади віджати прибутковий бізнес. Враховуючи те, що пиво пили всі – від малого до великого, віддавши монополію створення напою, наприклад, в руки церкви, можна було стабільно поповнювати державну скарбницю.
Як провернути плутню? Прикриваючись чистими помислами, звинуватити тих, у чиїх руках зараз зосереджений бізнес, у чаклунстві та в цькуванні населення неякісним продуктом. Для видовищності публічно спалити пару-трійку «відьом». А більш нічого для віри в дбайливу монархію неосвіченому люду і не потрібно! Діяльні активісти навіть побіжуть «здавати» рідну матір. Хоча при загрозі смертної кари вона завбачливо сама зречеться підприємницької діяльності, пов'язаної з пивом.
Тепер настав час сказати, що професійна форма та атрибути середньовічних пивоварок включали всі елементи традиційного нині образу відьми – темну сукню завдовжки «в підлогу», крислатий, гострокінцевий капелюх, казан, мітлу, чорного кота, сушені трави-зілля.
Отак жінок-пивоварів злагоджено демонізували. Слово «відьма», яке походить від «відати», «знати», стало лайливим. Для повної огиди ідеологічна машина «домалювала» до «портрета» відьом огидні «особливі прикмети» – гачкуватий ніс, бородавки, розпатлане волосся, криві зуби, недоглянутий одяг...
Розкажи про ці факти двадцяти своїм друзям і буде тобі... суперцікава стаття про покарання за пияцтво в історії! Знайдешь, що розповісти друзям наступного разу.
