Кумпель

Коли створили Кумпель ?

1. «Кумпель» був створений 6 листопада 2008 року як пивоварня, яка буде нести пивну культуру. То була ера «розливайок» та «живого пива». Ми були перші у Львові та одні з перших в Україні серед початківців нової традиції варіння та вживання пива.

Наш генеральний директор Марк Зархін десь років за 5-10 до появи «Кумпеля» виношував ідею відкриття міні-пивоварні в певному місті, пивоварні, яка буде чітко слідувати законам якості, яка буде нести львівську історію. Прикладом стали чеські, австрійські, німецькі броварні.

Чому «Кумпель»? З німецької це слово перекладається як «товариш, близький по духу». Це слово існувало за часів Австро-Угорщини і мало велике значення. Аби кого так не називали. Коли ти відкриваєш двері власного будинку, або будуєш свій ресторан/бар, саме таких близьких по духу друзів ти хочеш у себе бачити. Під назву «Кумпель» не треба будо вигадувати інтер’єр: використовували європейську архітектурну спадщину, яка дала основу для появи особливого стилю, який отримав в історії власну назву Львівська сецесія. Важливу роль у формуванні стилю, атмосфери закладу зіграла батярська культура (від угорського betyaр – «авантюрист», «хуліган»), яка існувала у Львові з середини XIX до середини XX століття. Саме з батяр викристалізувався і образ самого «Кумпеля» на логотипі – чоловіка в капелюсі з підбитим оком. Намалював його відомий львівський художник Володимир Костирко.

Я вважаю, що  заклади, які мають за плечима багату історію, зв’язки з легендами, відроджують та започатковують  традиції регіону, мають і велике майбутнє.   

  

Відкриття першого ресторану-пивоврні Кумпеля

2. Коли ми відкривали перший ресторан-пивоварню інвестори будували амбітні плани на те, що пиво «Кумпеля» будуть пити не тільки у нас, а й в інших закладах міста, країни. Ніхто не розумів масштабів, необхідних для того, щоб здійснити ці мрії. Через півроку всі ілюзії розвіялися. Ми почали думати, як зробити так, щоб «Кумпелю» вистачало звареного нами пива. Для мене це був знак, що ми вибрали вірний шлях.

Ми пройшли два етапи розвитку – подолали еру «живого», почали еру крафту. Для останнього на «Кумпелі» ми перебудували деякі процеси, крім класичної лінійки, почали виготовляти експериментальні сорти, ввели пляшку.

Вважаю, що усі крафтові пивовари сьогодні не дуже розуміють, що на нас чекає далі. Я вважаю, що ми закінчимо правильним поняттям регіональних пивоварень, які будуть 90% свого пива реалізовувати в своїх регіонах, буде розвиватися пивний туризм, як в тій самій Німеччині: приїжджаєш в Баварію, береш карту з пивним маршрутом, та й йдеш відвідувати культові пивоварні. 

3. Ми починали в 2008-му – рік першої, важкої економічної кризи в Україні. А на сьогодні  подолали вже третій фінансовий крах країни! Самий «болючий» для нас відбувся в 2013-му. Ми побудували новий завод під банківські кредити. Долари брали райдужно по 8, по 11.  Віддаєм ще досі. Тільки вже по 26 та 32… Так, всі бізнес-плани, розрахунки полетіли під три чорти, ми «недозаробляємо», маємо не ту рентабельність, яку хочемо, але борімося, не відхиляємося від місії розвивати крафтове пиво. Це не тільки «Кумпеля» стосується. З цим зіткнулися майже всі пивоварні, які стартували в той рік.

Ми пережили «магічний» закон влади від 28 грудня 2014 року, який обіцяв з 1 липня 2015-го «перетворити» пиво на алкогольний напій зі всіма наслідками, які відбилися на виробництві – атестацією, введенням ліцензій за божевільні гроші… Всі крафтові пивовари в той момент дуже розраховували на зміни в законі, на те, що законотворці хоча б врахують наші невеликі об’єми у порівнянні з промисловими гігантами. Адже суми ліцензій для нас були однакові… Але цього не відбулося! Так з 1 липня «Кумпель» та вся мережа наших ресторанів продавала не своє пиво, а «Першу приватну броварню». Це, звичайно, був удар по «Кумпелю» і, знов таки, по всіх крафтовиках. Я дуже хтів би, щоб наступні покоління пивоварів, підприємців на собі не відчули такі хуки з боку держави.

Але для нащадків я підкреслю – ми вміємо виживати!

4. Сьогодні «Кумпелю» майже 10 років. Ми продали 1 762 260 літрів пива.

5. Особливість «Кумпеля» не тільки в пиві, а в його поєднанні з регіональною, місцевою кухнею. Ми вкладаємо масу ресурсів, щоб відновити галицькі старі рецепти. Львів – не простий регіон. Тут перемішалися епохи, правління, культури, національності. Галицька кухня ввібрала в себе це різноманіття. Тому вся наша «кумпельгрупівська» мережа – це ресторанна історія. Мі не хочемо робити паби, орієнтовані на пиво, де їжа – тільки додаток. У нас пиво та їжа – рівноправні. З самого початку ми шукаємо ідеальні поєднання смаків сортів та страв.    

Погляд в майбутнє до відкриття пивоварень

На мій погляд крафтова культура в Україні рік-два буде йти кроками відкриття нових пивоварень, які будуть з’являтися у великій кількості за рахунок, наприклад, контрактників, домашників. 

Однак ця ейфорія рано чи пізно закінчиться. Бо вже сьогодні гостро стоїть питання: а куди ж продавати? Бари, паби та пивні ресторани не розвиваються такими ж темпами, з якими виникають крафтові пивоварні. Кількість кранів у кожному обмежена. Максимум, який може прийняти сучасний бар – 10 крафтових брендів. Вибір власників закладів найчастіше падає на відомих гравців ринку, які забезпечують не тільки різноманіття сортів, якість та стабільність, а ще й мають бездоганну доставку та привабливу ціну (яка досягається в тому числі завдяки обсягам виробництва). Основна маса барів має власну пивоварню. В таких випадках «гостьове пиво» має не більш 30 відсотків.

Навіть зараз відчутна поки що здорова конкуренція. Ми ще не використовуємо нещадні маркетингові прийоми, як «війни парасольок» у масових пивоварень. Я сумніваюся, що битва за крани серед крафтових пивоварів дійде до фінансової боротьби, але признаю, що найближчі 5 років нам всім буде непросто.   

Послання пивоварам майбутнього від Кумпеля

Розвивайтесь, пробуйте нове, але не забувайте про наші здобутки, знання та навички пращурів. Я бажаю, щоб, якщо наше покоління не ввійде в історію з чисто українським стилем пивоваріння, це зробили б ви! Будьте одержимими, живіть пивоварінням. Робіть дослідження, аналізуйте наш досвід, допомагайте селекціонерам у «пошуках» українського солоду та хмелю, використовуйте стабільну, якісну сировину місцевого виробництва – за цим майбутнє, це і стане особливістю та гордістю українського пивоваріння, нашого національного стилю.

Українським стилем пива може бути пейл ель зі звичайною для нас бузиною. Але для отримання цієї «звичайної бузини» треба інвестувати в аграрний сектор, в науку. Це має бути комплексний підхід зі всіх боків. Розуміння важливості цього процесу, зацікавленість ним повинно бути і у виробника, і у влади – хоча б на законодавчому рівні, хоча б в усвідомленні того, що пивоварам потрібна професійна освіта, що пивоварну галузь потрібно підтримувати, як це робиться в інших країнах.

 

Фото kumpelgroup.com