ЧОМУ ПИВНІ КРУЖКИ СТАЛИ ПРОЗОРНИМИ?
У всього є своя ціна – і у безкоштовного сира в мишоловці, і у пива, «дарованого» королем. Наслідуючи цей хитрий закон життя і завдяки непрозорому олов'яному кухолю пінного, в який ховався «секретний інгредієнт», англійський «військкомат» XVIII століття вербував «добровольців» на службу в армію. Є думка, що саме тому у Великій Британії популярності набув скляний посуд, який дозволяє вчасно розглянути хитрість.
Армійська «мишоловка»
У XVIII столітті британська армія була добровольчою. З 1664 року і до початку XIX століття заохочувався порив служити країні срібною монетою – королівським шилінгом (сьогодні цих грошей вистачило б на 3 літри пива або пристойну вечерю у столичному ресторані). Сленговий вислів: «Взяти шилінг короля»* означав автоматичну згоду служити моряком або солдатом у Королівському флоті або в Британській армії.
Патріотів, готових беззавітно виконувати багаторічний обов'язок, а часто і віддавати за вітчизну життя, було небагато. Щоб забезпечувати збройні сили Англії достатньою кількістю новобранців, «хедхантерам» доводилося вдаватися до майстерних хитрощів. Ні, вони не поширювали рекламні буклети або пропагандистські листівки, які піднімали статус мундира, романтизували солдатські будні та пророкували карколомну кар'єру.
Рекрутери ходили у цивільному по трактирах, тавернах, пабах, вишукували в мотлох п'яних міцних мужичків призовного віку (від 18 до 55 років) і пропонували їм випити за здоров'я короля. Від дармової випивки, та ще й з такою піднесеною нагодою, мало хто відмовлявся. «Мишоловка» чекала наївних англійців на дні кухля: допиваючи пиво, кожен із них знаходив «повістку» – королівський шилінг. І все – жодної медкомісії, одразу «придатний»! Отримати з хлопця, який під мухою мало що розуміє, підпис під офіційним контрактом було простіше простого.
Способів відкосити від армії не було. Якщо «доброволець» вагався, його «підкуповували» розповідями про завидну платню. До речі, більша її частина йшла на купівлю уніформи, спорядження та погашення різних мит. Щоправда, про це новоспечений солдат дізнавався значно пізніше. Якщо ж вербований зовсім відмовлявся «приймати щедрий дар короля», рекрутери вдавалися до переконливої сили палиці та супроводжували неслуха до пункту реєстрації під конвоєм. Підневільна мобілізація суперечила конституції країни, але коли йшлося про укомплектування армії та безпеку держави, законом можна було знехтувати.
На дні історії
За відсутності соцмереж та блогів, чутка про «військовий капкан» поширювалася не швидко. Проте власники таверн, на території яких найчастіше відбувалося вербування, чудово розуміли, що їхні заклади викликають дедалі більше недовіри завсідників, які боялися потрапити до пастки. За легендою, щоб не розгубити клієнтів, багато хто з них почав замовляти умільцям кухолі з прозорим дном або переходили на більш дорогий і тендітний скляний посуд. Це було хоч якоюсь можливістю уникнути «заклику»: піднімаєш тост за короля – подивися на дно, переконайся, що шилінгу там немає, а якщо є – не приймай випивку!
ФАКТ. Знаходилися кмітливі генії, яким вдавалося і на службу не потрапити, і заробити шилінг. Жодних відмазок від армії. Чисте дезертирство: отримав шилінг – оформився, взяв гроші на форму – втік. Одному хитруну вдалося 47 разів зробити цей трюк! 48-ма спроба виявилася невдалою. Невірнопідданого шахрая було схоплено та повішено у 1787 році.
Сьогодні на історії з королівським шилінгом заробляють багато компаній, випускаючи симпатичні великовагові олов'яні кружки з ручкою у вигляді морського каната. Прозоре дно кружки подвійне: між двома шарами скла поміщають монету. Стінки кухля зазвичай прикрашають гравіюванням-нагадуванням про події, які наштовхнули на створення подібного пивного посуду.
* Коли сувереном була жінка, казали: «Шилінг королеви». Практика офіційно припинилася у 1879 році, хоча цей термін досі використовується.
