ПОЛЮВАННЯ НА ПИВНИХ ВІДЬОМ

Високий крислатий капелюх, темний одяг, великий чан з булькаючим варевом, кіт і мітла – саме так протягом століть людство представляє типову відьму. Цей образ укорінився у фольклорі та на листівках до Хелловіна. В історії можна знайти чимало пояснень такого дрес-коду чаклунок. Сліди однієї з теорій ведуть до середньовічних ель-хаусів. Прихильники цієї версії переконані, що відьма була просто «списана» з жінок-пивоварів! І здорове зерно у цьому є.

Особливі прикмети відьом

Цікавий для нас період і місце подій – середньовічна Європа. Ель, на відміну від звичайної води, був відносно безпечним напоєм. Його готували жінки для дому та на продаж. Пиво могло забезпечити стабільний прибуток.

Розберемося з «особливими прикметами» пивоварок, їх аксесуарами та інвентарем:

– Одяг похмурих кольорів. Закрита сукня або блузка з довгими рукавами, довга спідниця. «Комерційними» варками (для продажу) найчастіше займалися самотні, бездітні жінки або вдови. Строкаті вбрання не поєднувалися з аскезою і скорботою, не узгоджувалися нормами моралі.

– Кішка. Кожна господиня, в будинку якої зберігалися улюблені ласощі гризунів (наприклад, ячмінь, який використовується в приготуванні пива), воліла мати природну мишоловку. «Демонічний» колір тварини також легко пояснити. У Великій Британії та Шотландії чорна кішка вважалася символом удачі, оберегом.

– Великий чан із рідиною, яка вирує. Для варіння елю використовували місткі ємності. Чан підвішувався над відкритим вогнем. Звичайно, при варінні пива утворювалися «драматичні» пінні бульби. Додайте до напівтемряви не електрифікованої кухні, трави-приправи, що висять на стінах – отримайте атмосферу будиночка злої чаклунки з дитячої казки.

– Мітла. Тут все дуже просто. Вона виконувала роль вивіски. Пучок гілок на жердині закріплювали над входом до ель-хаусу, і мандрівникам одразу було зрозуміло – тут можна випити пива. У суспільстві, де більшість людей були безграмотними, використовувалися не письмові, а візуальні знаки.

– Високий конусоподібний капелюх із широкими крисами (не плутати з ковпаком). Аксесуар, який використовувався дамами-пивоварами у ринковій торгівлі. Пиво продавали не тільки в ель-хаусах. Для того, щоб продавчиню пива було легше знайти себе у вуличному натовпі, вона одягала капелюх-орієнтир, капелюх-«візитку». Варіантом головного убору гострий капюшон чорного плаща.

Начебто нічого кримінального… Чому ж одного разу цей образ став портретом відьми? Погортаємо сторінки історії…

Пристрасті у владі пивних відьом

Століттями пивоваріння було традиційно жіночою роботою. Наприклад, шумерські жінки варили пиво для духовних церемоній. Ці пані мали славу жриць богині Нінкасі, яка, за їхніми уявленнями, принесла на Землю пиво, пов'язала це зі збереженням миру та благополуччя. Образ богині-матері та жінки, яка дає життя, продовжує історію племені, на той час був узагалі зведений у культ.

В епоху перших царств, будівництва імперій та завоювань цей образ був суттєво потіснений. Чільну роль на себе взяли чоловіки. Міфологічний пантеон очолив бог-чоловік. І хоча ще довгий час культ жінки мав належну пошану, про рівність статей вже не могло бути мови. Поступово місія та обов'язки «богині» звелися до практично-господарської частини: народити нових гарних воїнів – приготувати на вечерю бегемота – прибрати хатину – випрати щит, меч, лук та стріли – розважити чоловіка – вигуляти коня – допомогти свекрусі придумати, у чому ще звинуватити її недбайливу невістку.

У 1300-1400-ті роки керувати жінками, залежними від чоловіків-добувачів, було легко. А управляти жінками, які самостійно заробляють, мають свою думку – не так просто.

Виходить, що «ельвайф»* – середньовічні феміністки, які мали власний бізнес, були загрозою новому порядку, нової релігії, як засобу контролю над масами, а отже, загрозою владі та церкві.

Плесніть чаклунства

Знешкодити елеварок було справою нескладною: оголосити їхнє пиво отруєним за допомогою магії. Після такого навіть на багатті злочинниць можна було не спалювати (хіба що для залякування інших спопелити пару сотень відьом). Звинувачення у отруєнні напою було нищівним ударом по іміджу. Ну, хто ризикуватиме здоров'ям, купуючи пиво у відьми?

Хоча, задля достовірності треба сказати, що без технологічних, рецептурних помилок і без порушення санітарних норм «жіноче пивоваріння» все-таки не обходилося. І водою ель розбавляли, і «маскувальні засоби» використовували, щоб приховати, наприклад, скисання, і одурманливі речовини в нього сипали – блекоту, беладонну, мандрагору, дурман, морозник, боліголов. До речі, застосуванням цих галюциногенів і алкалоїдів можна пояснити любителям випити зайвого відьмині польоти на мітлі.

Для чесних пивоварок звинувачення в чаклунстві були вкрай образливими. Їхнє обурення і заклик до справедливості сприймалося як брехня, гріховний опір праведникам і про всяк випадок одержимість дияволом. Показові страти жінок-пивоварів на міських площах вселяли простолюдинам страх перед чаклунками. Але не перед пивом, яке почали варити під наглядом держави і церкви з вигодою для казни.

***

До речі, термін witch – «відьма» був отриманий зі слова wicce, що означає «мудрий», а witchcraft – «чаклунство» насправді може трактуватися, як «ремесло мудрих».

До XIII століття відьом зображували оголеними, з розпущеним волоссям та непокритою головою. На гравюрах XV століття відьма задом наперед сидить на козлі.

Полювання на відьом (не тільки пивних) тривало кілька століть і за різними оцінками забрало від 60 до 100 тисяч життів.

Відьма в гострокінцевому капелюсі на мітлі – символ англійської броварні Wychwood Brewery із міста Уітні. Пиво Wychwood – офіційний напій для святкування Дня всіх святих у графстві Оксфордшир.

***

Імовірно, у 1670-1710-х роках образ пивних відьом – чорне вбрання, «гострий» капелюх, чан із зіллям, мітла – став хрестоматійним. Фантазія казкарів та бажання викликати огиду до негативного персонажа сприяли тому, що до портрета додалися колоритні деталі: землистий чи зелений колір обличчя, глибокі зморшки, ніс гачком, мерзенні бородавки та горб.

 

Хто «за» гіпотезу – підняти келихи!