Ель із півнем – пиво аристократів
Серед шокуючих, екстремальних інгредієнтів, які крафтові пивовари додають у пиво, є і пончики, і зерна кави, що пройшли через стравохід слона, і смажені козячі мізки, і китові принади, і молюски. Однак ще за часів IPA британські пивовари балували подібними експериментами. Взяти хоча б їхній ель із півнем, сухофруктами та спеціями.
Рецепт пташиного пива
Найраніша письмова згадка сocke ale («півнячий ель») відноситься до 1624 року. Зустрічається словосполучення у рядках з драми «Життя герцогині Саффолк» англійського письменника Томаса Дрю. Хоча історики схильні вважати цей сocke ale або назвою паба, або назвою фірмового напою конкретного питного закладу, а не повсюдним явищем. А ось у 1669 році англійський придворний і дипломат Кенелм Дігбі випустив кулінарну книгу, до якої включив покроковий рецепт приготування кок-елю.
«Візьміть вісім галонів елю (близько 36 літрів). Добре закип'ятіть обскубаного півня. Потім подрібніть у ступі чотири фунти (1,8 кг) родзинок без кісточок, 2-3 мускатні горіхи, півфунта (220 г) фініків і залийте все це двома квартами (2,2 л) кращого сака (білого кріпленого вина). Коли ель буде готовий, додайте все це до нього і витримуйте 6-7 днів. Після розлийте по пляшках. За місяць відкорковуйте – кок-ель можна пити».
Про те, що «пташине пиво» було популярним у XVII-XVIII століттях, красномовно говорить той факт, що чи не кожна книга рецептів того часу містила докладну інструкцію про приготування цього елю. Причому, кожний автор мав свій підхід до складу і технологій створення пива.
Так, Еліза Сміт в кулінарній книзі від 1739 року The Compleat Housewife («Довершена домогосподарка») пропонує вибирати підстаркуватого півня, злегка підварити, випатрати, зняти з нього шкіру, і товкти його в кам'яній ступці до перемелювання кісток, потім разом зі спеціями та сухофруктами затовкти його в мішок, який помістити у сак. Настоювати добу. У готовий ель «маринованого» півня додавати прямо в мішку, щоб у пиві не плавали шматки птиці та інші інгредієнти. Cocke ale визріває 8-10 днів, після чого його відправляють у пляшки.
І п'ємо, і лікуємось!
Як би дивно не виглядали стародавні рецепти, пиво з півня було фаворитом аристократії та британської королівської родини, зокрема, короля Вільгельма III Оранського, який вважав «кок-ель кращім за будь-яке вино».
Популярності пиву надавало і те, що відомий лікар і проповідник Томас Фуллер у своїй медичній збірці Pharmacopœia extemporanea («Екстемпоральна фармакопея») в 1710 році пропонував напій, подібний кок-елю, як ліки від кашлю. Фуллер пояснював, що «мікстура» ця дуже корисна, забезпечує м'яке харчування, викликає липке мокротиння, полегшує відхаркування, зміцнює легені».
Після цього й імениті кулінари в гастрономічних вісниках стали поміщати рецепти кок-елю з «лікувальними» ремарками типу: «Напій гарний проти туберкульозу», «Має афродизіакальні властивості», «Є провокаційним» (тобто має репутацію сучасної «Віагри»).
ФАКТ. Серед англійських пабів чимало таких, у назвах яких згадуються півні. Наприклад, The Cock, Ye Olde Cock Tavern («Старий півень»), Cock O'The North («Півень на півночі»), Cock & Crown («Півень і корона»), The Fighting Cocks («Бійцівські півні»). Їхня популярність пов'язана не лише з яскравою зовнішністю цих птахів, але й із пристрастю англійців до півнячих боїв. До речі, згідно з деякими правилами кривавих пабних забав, півня, який програв поєдинок, могли відправити прямісінько в... пиво.
Незважаючи на передбачувані переваги та приємний смак, у другій половині XVIII століття про таке пиво, як сocke ale стали забувати. Але саме в цей період у Британії з'явилися ранні згадки терміну сock-tail («коктейль»), що застосовується до змішаних напоїв. Хоча його точне походження залишається загадкою, деякі лінгвісти припускають, що термін був натхненний кок-елем через фонетичну схожість слів.
